Здавалося б, що питання «Кому потрібне примирення?» досить безглузде. Хто ж не хоче миру? Всі хочуть щастя, мирного неба, а не оплакування загиблих рідних і близьких.
12 березня тодішній радник секретаря РНБО Сергій Сивохо анонсував так звану «Національну платформу примирення та єдності». Презентація закінчилась штовханиною та викликала не абиякий резонанс у публічному просторі. Відео з заходу Сергій Сивохо виклав в себе на Фейсбук-сторінці.
Спроба налагодити якийсь діалог між громадянами України по обидва боки лінії розмежування не нова. Через брак фактів українці легко вбирають міфи про, ніби, стовідсоткові сепаратистські настрої і ненависть до всього українського «по той бік» лінії розмежування. Це, власне, і посилює бажання відчуження, відмежування від окупованого Сходу України разом з його жителями. Здавалося б, що ініціатива Сивоха приречена на успіх внаслідок потреби українських громадян у порозумінні. Чому ж громадські активісти та навіть колишні полонені розкритикували «платформу примирення», а радника секретаря РНБО звинуватили у державній зраді та в роботі на окупанта?
Можна з недовірою ставитися до самої особи екс-шоумена, враховуючи його контакти з екс-регіоналами. Можна обурюватися, що Сивохо сказав, що для повернення до складу України Донбасу і мешканців окупованих територій необхідно навчитися «розуміти, прощати та просити пробачення». Можливо, пану Сергію краще конкретніше пояснювати, хто саме і за що має вибачатись?
Могла обурити і наявність в команді Сивоха Марини Хацаюк, яка перед тим працювала у відверто пропутінській секті. Якось важко віриться, що людина, яка вклонялася Путіну, як божеству, а американців вважала за нечисту силу, може щиро відстоювати інтереси українців.
Не останню роль у негативному сприйнятті ініціатив відігравали і стереотипні уявлення про цивільних, які проживають у ОРДЛО
Головною помилкою у стратегії примирення можна назвати відсутність у словах Сивоха і його команди прямих і чітких визначень: Росія – окупант, Росія – спонсор війни, на окупованих територіях живуть як прихильники РФ, які за російські рублі воюють російською зброєю, так і українські громадяни, які опинилися у полоні злочинного режиму.
Під час презентації Сергій Сивохо вживає слово «війна». Чітко зрозуміло, що «плафторма примирення» має сприяти припиненню саме бойових дій. Водночас, він і його команда постійно наголошують, що співпраця планується лише з цивільним населенням, яке проживає у ОРДЛО і тамтешніми громадськими організаціями, які займаються виключно гуманітарними питаннями. Це, власне, і є другою помилкою, адже перемовини між мирним населенням не здатні вплинути на припинення бойових дій. Ба більше, це грає на руку російській пропаганді і де-факто визнає конфлікт в Україні громадянським.
На тій самій презентації пані Марина Хацаюк озвучує дані опитування мешканців ОРДЛО. Повне відео презентації. З її слів, більшість опитаних жителів ОРДЛО не бачать себе частиною унітарної України. Найбільш поширений прийнятний варіант – це широка автономія з величезною кількістю умов». Припустимо, що опитування було об’єктивним і дані подано правдиво. Хоча як людина в окупації може наважитись піти на ризик зізнатися вголос, що мріє про повернення до складу України?
Люди формують власну думку переважно під впливом всього, що чують з екранів телевізорів. Тож, очевидно, що мешканці ОРДЛО, як споживачі російської пропаганди, лише ретранслюють нав’язану їм позицію щодо статусу окупованих територій. І тут треба чітко розуміти, хто саме переконує мешканців ОРДЛО через кишенькові ЗМІ у необхідності іншого статусу для тих територій.
Для чого Марина Хацаюк каже про бажання мирних мешканців якогось особливого статусу? Можливо, нам ненав’язливо дають зрозуміти, що краще задовольнити бажання мешканців ОРДЛО, ніж спробувати вплинути на їхні бажання.
Тож, третьою помилкою у презентації мирної ініціативи можна впевнено назвати замовчування самої стратегії реінтеграції. Тобто, які з імовірних побажань мешканців ОРДЛО (чи тих, хто за ними стоїть) українська влада погодиться задовольнити, а які – точно ні.
Чи дійсно проти мирних ініціатив Сергія Сивоха виступають люди? Чи дійсно «не хочуть миру, бо наживаються на війні»? І чи не потрібно новим радникам секретаря РНБО Данілова говорити відверто й до кінця? Наразі питання про те, кому саме потрібне ініційоване примирення залишається відкритим.
Обкладинка: прес-центр штабу ООС/Facebook
Одним з інститутів, який в значній мірі чинив супротив індустріальній деградації майже в кожному...
Боснія і Герцоговина. Досвід цієї країни важливий для Україні, оскільки гаряча фаза конфлікту...
«Плакат – це дешево і сердито, а значить – вельми продуктивно у сфері інформаційної війни. ФСБ...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
