«І тут одного вечора в двері постукали...», – згадує історію свого полону луганчанин Андрій Нетьосов. Чоловік розумів, що рано чи пізно його таки спіткає «покарання» за «інакшу» позицію. Ще наприкінці 2013 року він відчував сепаратистські настрої в рідному місті. В інтерв’ю правозахисникам Коаліції "Справедливість заради миру на Донбасі" чоловік розповів про свої стосунки з сусідами, упереджені погляди на український прапор на балконі і те, які наслідки для нього мали полон і побиття.
Чоловік зізнається, що неодноразово любив подражнити сусідів, продавців та навіть очільників міськради вигуком «Слава Україні!». На його балконі в багатоповерховому будинку висів синьо-жовтий прапор. Саме його зірвали в ніч із 23 на 24 лютого 2014 року.
У місті починалися заворушення, сепаратистські настрої активізувалися. Андрій переїхав у будинок за містом. Любив риболовлю, а згодом і сам піймався на гачок. 4 червня чоловік почув сильний стукіт у двері: «І отже я в самих лише трусах підходжу до дверей, прочиняю їх – ствол АК-100 встромляється у цей, я намагаюся зачинити двері, зі ствола – черго просто в мій дім».
Проросійські бойовики забрали чоловіка до підвалу луганської облдержадміністрації. Особи зі зброєю перемовлялися між собою: «“Правосєка” цього взяли». Андрія не годували у в’язниці 10 днів. Однак його характер дозволив йому заручитися прихильністю інших бранців і частково самих бойовиків: «Я не хвалюся, я зрозумів, що тактика – просто залишатися спокійним і все».
Чоловік розповів про жорстокі «жарти» бойовиків: «Бере затвор «клац» і – до мене. Підставляє отак і на курок – «клац». Я кажу «то й що?». «А, бачиш, а я ж із запобіжника не зняв». Ідіот повний. Це жарти такі». Однак часто жарти в буцегарні закінчувалися фатально: «Взяли «правосєка». Зачиняють двері і вішають мішень, приколюють. Так, і крик по всьому цьому: «Щоб двері не відчиняли, ми будемо прочищати вистрілами кулемет». Це був психологічний уплив. То вони хлопця, по-моєму, забили на смерть. Тому що потім кудись він зник», – згадує моменти в місці несвободи Андрій Нетьосов.
Через 20 днів дружина Андрія дізналася про те, що її чоловіка викрали. Вона, перебуваючи в Америці, підняла тривогу. Вона мала надію, що Андрій живий, бо у квартирі, звідки викрали чоловіка, не було слідів крові.
Того вечора, коли чоловіка випустили з катівні ЛОДА, була шалена злива, але чоловік щодуху втікав якнайдалі від в’язниці, аби нарешті дістатися прихистку і довгоочікуваної свободи.
Більше про історії полонених в аналітичному звіті «За ґратами будинку «Уряду ЛНР».
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com