У 2014-2015 рр. в одній з адміністративних будівель шахти ім. Я.М. Свердлова розташовувалася незаконна в’язниця «контррозвідки 1-ої козачої сотні ім. Стаса Синельникова». Полонених тут утримували в занедбаному цокольному приміщенні.
Серед затриманих "контррозвідки" часто траплялися жителі Свердловська (ниніі - Довжанська) та учасники незаконних збройних формувань. Також відомо про утримання в цьому місці українського військового.
Цокольне приміщення шахти складалося з кількох непристосованих для утримання кімнат. В одній із них полонені спали прямо на дерев’яній підлозі, підклавши під себе картонні коробки або ганчір'я. Через відсутність штучного освітлення всередині у кімнаті стояла постійна напівтемрява. Заклеєнне плівкою віконце майже не пропускало денне світло і свіже повітря. Деяких затриманих приковували (наручниками та ланцюгом) або прив’язували до опалювальної труби.
Приміщення для утримання погано опалювалося, і в зимову пору в ньому була мінусова температура. Комбатанти видавали полоненим лише ковдри чи якийсь додатковий одяг (шапку, валянки).
У кімнаті стояв постійний сморід. Полонені справляли природну потребу у пластикові пляшки, дерев’яну коробку або на підлогу. Після заповнення ємності її вміст виливали в тій же кімнаті. Ув'язнених не виводили на прогулянки й увесь час вони перебували в цокольному приміщенні.
Коли приходили охоронці, вони прикривали свої обличчя серветками, сприскували себе духами. А ми (полонені – ред.) звикли і не помічали цей сморід.
Один раз на день або один раз на кілька днів полоненим роздавали їжу. Годували лише хлібом із сосискою або сиром, запареною в чашці мівіною, рідше кашею. Питну воду давали у пластикових пляшках, однак інколи вона замерзала.
Учасники "контррозвідки" часто затримували цивільних, аби отримати від них грошовий викуп. Якщо вони не мали таких грошей, їх починали нещадно бити й катувати. Для цього часто використовувалась дерев'яна палиця або молоток для укладання тротуарної плитки. Комбатанти також лякали розстрілами та інколи обіцяли полоненим просвердлити чи прострелити ногу.
Побиття відбувалися в тих же кімнатах для утримання. Постраждалі отримували різні тілесні ушкодження, проте учасники НЗФ не забезпечували їх медичною допомогою і ув'язнювали на невизначений час.
Часто полонених відпускали лише після отримання викупу за їхнє звільнення. Мала місце й торгівля полоненими - зокрема, у 2014 р. учасники "контррозвідки" передали за гроші представникам "Донецької народної республіки" українського військового, якого утримували у цокольному приміщенні.
На території шахти ім. Я.М. Свердлова учасники "1-ї козачої сотні ім. Стаса Синельникова" перебували щонайменше до початку 2015 р. Після входження їхнього підрозділу до "Народної міліції Луганської народної республіки", описувана незаконна в'язниця, очевидно, перестало функціонувати.
Східноукраїнський центр громадських ініціатив, Правозахисна коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі»
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г