«І тут одного вечора в двері постукали...», – згадує історію свого полону луганчанин Андрій Нетьосов. Чоловік розумів, що рано чи пізно його таки спіткає «покарання» за «інакшу» позицію. Ще наприкінці 2013 року він відчував сепаратистські настрої в рідному місті. В інтерв’ю правозахисникам Коаліції "Справедливість заради миру на Донбасі" чоловік розповів про свої стосунки з сусідами, упереджені погляди на український прапор на балконі і те, які наслідки для нього мали полон і побиття.
Чоловік зізнається, що неодноразово любив подражнити сусідів, продавців та навіть очільників міськради вигуком «Слава Україні!». На його балконі в багатоповерховому будинку висів синьо-жовтий прапор. Саме його зірвали в ніч із 23 на 24 лютого 2014 року.
У місті починалися заворушення, сепаратистські настрої активізувалися. Андрій переїхав у будинок за містом. Любив риболовлю, а згодом і сам піймався на гачок. 4 червня чоловік почув сильний стукіт у двері: «І отже я в самих лише трусах підходжу до дверей, прочиняю їх – ствол АК-100 встромляється у цей, я намагаюся зачинити двері, зі ствола – черго просто в мій дім».
Проросійські бойовики забрали чоловіка до підвалу луганської облдержадміністрації. Особи зі зброєю перемовлялися між собою: «“Правосєка” цього взяли». Андрія не годували у в’язниці 10 днів. Однак його характер дозволив йому заручитися прихильністю інших бранців і частково самих бойовиків: «Я не хвалюся, я зрозумів, що тактика – просто залишатися спокійним і все».
Чоловік розповів про жорстокі «жарти» бойовиків: «Бере затвор «клац» і – до мене. Підставляє отак і на курок – «клац». Я кажу «то й що?». «А, бачиш, а я ж із запобіжника не зняв». Ідіот повний. Це жарти такі». Однак часто жарти в буцегарні закінчувалися фатально: «Взяли «правосєка». Зачиняють двері і вішають мішень, приколюють. Так, і крик по всьому цьому: «Щоб двері не відчиняли, ми будемо прочищати вистрілами кулемет». Це був психологічний уплив. То вони хлопця, по-моєму, забили на смерть. Тому що потім кудись він зник», – згадує моменти в місці несвободи Андрій Нетьосов.
Через 20 днів дружина Андрія дізналася про те, що її чоловіка викрали. Вона, перебуваючи в Америці, підняла тривогу. Вона мала надію, що Андрій живий, бо у квартирі, звідки викрали чоловіка, не було слідів крові.
Того вечора, коли чоловіка випустили з катівні ЛОДА, була шалена злива, але чоловік щодуху втікав якнайдалі від в’язниці, аби нарешті дістатися прихистку і довгоочікуваної свободи.
Більше про історії полонених в аналітичному звіті «За ґратами будинку «Уряду ЛНР».
З початку повномасштабного вторгнення в Україну військові Російської Федерації систематично вчиняють 7 типів воєнних злочинів. Про ц...
18 січня Служба безпеки України повідомила, що оголосила в розшук учасника незаконних збройних формувань так званої «ЛНР». Судячи з...
Прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда заявила, що за результатами попереднього аналізу злочинів, вчинених під час зб...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com