2 жовтня відбувся круглий стіл захід “Життя після полону: що робить держава та неурядові організації”. Ініціаторами заходу стали ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» і БФ «Восток-SOS», що входять до коаліції правозахисних організацій “Справедливість заради миру на Донбасі”.
Представники військової прокуратури, міністерства соціальної політики, офісу Омбудсмена, міністерства інформаційної політики, СБУ, радник міністра МВС, а також представники громадських організацій спільно з колишніми полоненими обговорили ряд гострих питань.
Під час заходу організаторами було презентовано звіт “За ґратами будинку “Уряду ЛНР”. В аналітичному звіті історії 19 людей, які розкривають завісу місця несвободи - центру терору та катувань на території «ЛНР».
Володимир Щербаченко, очільник Східноукраїнського центру громадських ініціатив, презентувавши звіт, задав тон дискусії. Зібрана інформація порушує ряд проблем, які центруються на двох питаннях: яка доля людей, які звільнилися з полону, і яка доля осіб, які здійснювали порушення прав людини. «Місце несвободи в будинку «уряду ЛНР» – одне з 200, яке вдалося ідентифікувати. ЛОДА – дуже символічне місце. На третьому поверсі сидить керівник «народної республіки» ,а в підвалі цього будинку вбивають людей. Це символ влади усіх цих самопроголошених республік. Але на сьогодні засуджено лише одну особу, відповідальну за злочини. Термін лише 5 років і скоро він вийде на свободу», - підкреслив Володимир Щербаченко.
Ті розслідування, які проводяться за порушеннями прав людини, не завжди відповідають критеріям ефективних розслідувань. Якщо казати про НЗФ щодо полонених, зокрема в ЛОДА, то сьогодні є лише один вирок. Серед відповідальних за насильство осіб відомо про Аркадія Корнієвського. Обвинувальний акт щодо нього розглядається рік. І перебуває лише на стадії допиту постраждалих. Однак значна кількість постраждалих, свідчення яких задокументовано як незаконно ув’язнених, не перебувають ні в статусі потерпілих, ні в статусі свідків. Тож вирок суду може затягнутися на роки.
Радник міністра МВС Юрій Тандит, який бере участь в процесі обміну полонених, навів деякі факти: «Першим полоненим, який був захоплений в полон бойовиками на кордоні з Росією ще 18 березня 2014 став Микола Карп’юк . На сьогодні звільнено і знайдено 3222 особи. Ми робимо все, щоби звільнити всіх, однак ще 115 незаконно досі утримуються. І також важливо пам’ятати про розумний контакт з тими, хто виходить від терористів».
Анна Мокроусова, психологиня, керівниця благодійної організації «Блакитний птах», розказала про стан медичної допомоги ув’язненим: «Після виходу з полону медична допомога надається в недостатній кількості і не орієнтована на те, що осіб піддавали катуванню. Лікарі не компетентні в такого роду травмах. До того, ж не завжди постраждалі зізнаються в тому, що з ними відбувалося, а тяжкі наслідки з’являються пізніше. Психологічну допомогу не треба нав’язувати, вона має бути добровільною і погодженою з тим, кому вона необхідна».
Участь в обговоренні взяв колишній полонений, засновник ГО «Українська асоціація полонених» Анатолій Поляков. Він окреслив стан законодавчих ініціатив щодо врегулювання статусу звільнених полонених та розповів про свій досвід полону: «На жаль, на державному рівні немає комплексного рішення проблеми полонених. Існує постанова про виплати по 100 тисяч гривень, але лише тим, кого звільнено 27 грудня 2017 року. А хто краще, хто гірше, що робити тим, хто вийшов з полону раніше, або вже четвертий рік там перебуває? Я сам був у полоні 9,5 місяців. Коли я звільнявся з полону, то це була істота 40 кілограмів при нормальних 75, що видає волаючі звуки замість того, щоб нормально говорити. І це насправді страшно. Ми створили організацію. Подали законопроект про полонених, за нього проголосували депутати майже всіх фракцій Верховної Ради. Але майже рік документ лежить досі не прийнятим. Мабуть хочуть його використати під вибори».
Олександра Дворецька, голова правління БФ «Восток-SOS», висвітлила суперечливі моменти щодо комісії з розподілу коштів для компенсації полоненим. У липні 2018 були прийняті зміни до постанови, що 100 тисяч отримають всі звільнені полонені, не залежно від потреб, правової допомоги, медичної. Але тоді Міністерство фінансів не виключило себе зі складу комісії з розподілу коштів. Виник конфлікт інтересів, оскільки міністерство повинно водночас і розподіляти кошти, і контролювати їхнє використання. «У вересні нам надійшла відповідь, що вони надіслали запит, щоби їх виключили з комісії і вона мала право функціонувати за призначенням. Одна у році пройшло 9 місяців і якщо не буде тиску від громадських організацій, кошти ризикують не бути використаними у 2018 році. Також передбачена для бранців стипендія імені Левка Лук’яненка, але Положення про стипендію не бачили досі», - зазначила Олександра Дворецька.
Одного із учасників круглого столу, який у 2014 році перебував в полоні «ДНР» Дмитра Потєхіна зацікавило питання, чи буде далі країна підтримувати газові домовленості з Росією, які припиняються 1 грудня. Адже державною владою визнано на папері цю країну як агресора, а в наведених звітах правозахисників є обґрунтування масових жертв, затримання людей, застосування зброї проти цивільних осіб від бойовиків, підтриманих Російською Федерацією.
Представники державних органів влади висловили своє бачення проблеми полонених і окреслили способи її вирішення в межах їхньої компетенції. Зокрема було зазначено про створення Центру швидкого реагування, який надає правову допомогу всім, хто постраждав від військового конфлікту. Представник офіс Омбудсмена нагадав про зміни в законі по боротьбі з тероризмом, де ідеться про визначення статусів і передбачено, що людина буде отримувати.
Загальна проблема є, державні органи і громадські організації працюють над її вирішенням. Однак питання недовіри від колишніх в’язнів і їхньому психологічному стану після виходу з полону теж має місце.
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г
