За шість років війни вдалося звільнити 3233 людини. Після короткої реабілітації колишні полонені повернулися до мирного життя. Багато хто опинився без грошей, без бізнесу, без житла. Декому пощастило знайти нову роботу та адаптуватися у новому середовищі; дехто – так і не зміг отримувати гідну зарплатню. Для людей, які зазнали страшних втрат та пережили полон, стало важливим питання відновлення справедливості та турботи держави про своїх громадян. Проте важкі випробування, полон та навіть катування часто не є достатніми підставами для бюрократичного апарату – багато потерпілих відзначають повне ігнорування та небажання співпрацювати з боку Міністерства соціальної політики чи слідчих органів. Зі схожими проблемами стикнулися Ігор та Олена Шевчук (ім’я змінено).
11 липня 2014 року учасники незаконних збройних формувань у Луганську затримали подружжя начебто за підозрою у диверсійній діяльності. Незважаючи на захоплення бойовиками будівлі СБУ сім’я сподівалася на стабілізацію обстановки у місті та на реакцію правоохоронних органів. Проте їхні надії виявилися марними. Ситуація погіршувалася кожного дня, а згодом «нова влада» почала становити небезпеку і для сім’ї Шевчук.
Ігор та Олена відмовилися голосувати на незаконному «референдумі» у Луганську 11 травня 2014 року. Ба більше, сусідам була відома їхня проукраїнська позиція – діти подружжя ходили до української школи. Ігор залишився офіцером вірним присязі. На її думку, це все разом зіграло проти них. «За нами почали стежити. Це не довго було – пару днів точно. І потім вони прийшли», - пригадує Олена Шевчук.
Бойовики відмовилися звільняти подружжя – за затриманих з високим званням передбачалися великі дивіденди. За словами Олени, з ними регулярно спілкувалися російські військові, які чинили на них постійний тиск. Бойовики ж застосовували катування та залучали до примусової праці.
У полоні подружжя утримували два місяці – їм вдалося покинути місце несвободи на початку вересня 2014 року. Одразу після звільнення Ігор та Олена були вимушені подати до поліції, щоб відкрити кримінальне провадження проти осіб, які їх затримували.
І тут ще й виявилося, що кредитна лінія в Ощадбанку вичищена під нуль. І ми, щоб цей кредит не гасити, відкрили кримінальне провадження. Це нам не допомогло, але так хоча б заявили про себе. Більше це нікому не було потрібно, ми це [перебування в полоні] більше не афішували.
Попри негаразди, родині Шевчук вдалося адаптуватися вже на новому місці життя – вони відчували впевненість у завтрашньому дні. Після президентських та парламентських виборів 2019 року Олена помітили некомпетентність новообраної влади та повернення до проросійського вектору зовнішньої політики – що не могло її не турбувати.
А тут минулого року з’явилась хиткість, невпевненість. І вона спонукала нас діяти. Я не вважаю, що Україна мені щось винна. Я розумію, що зараз сама за себе. І моя сім’я сама за себе. Я вирішила, що варто мати додатковий захист, скористатись власними правами.
Подружжя звернулося до Східноукраїнського центру громадських ініціатив за допомогою. Адвокат СЦГІ допоміг Ігорові та Олені звернутися із заявою до районної держадміністрації за місцем проживання про надання їм статусу жертв торгівлі людьми. РДА двічі надсилала документи до Мінсоцполітики України, але позитивної відповіді від міністерство не було. Олена Шевчук відмітила неповагу з боку чиновників міністерства, які попри власні обіцянки так і нічого не робили.
Я двічі подавала в Мінсоцполітики, і їм двічі зателефонувала, може міністерство приймає громадян. Я вела з ними перемовини, вони мені відповіли, що ще раз можна подати. А як виявилося вони навіть документи не розглядали. Наприкінці 19 року завдяки адвокату СЦГІ ми подали позов до суду.
Бездіяльність міністерства змусила сім’ю звернутися з позовами до окружного адміністративного суду за їхнім місцем проживання. У березні 2020 року суд зобов`язав Міністерство соціальної політики встановити Ігорю Шевчуку статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми. А вже у квітні суд в іншому складі повністю задовольнив аналогічний позов Олени Шевчук.
Попри позитивне рішення, Олена насторожено ставиться до останніх подій в Україні. На її думку додатковий соціальний захист – свого роду заява про себе та про власні права. Попри те, що багато громадян України, які залишилися на окупованій території, не проти повернення до України, вона скептично ставиться до швидкого вирішення проблеми реінтеграції. На її думку, це дозволить багатьом злочинцям – таким, які знущалися над невинними людьми - уникнути справедливого покарання.
Ми проходили потерпілими по справі тих, хто нас забирав. І потім реабілітацію проведуть по цьому всьому…це все примирення…це мене жахає якщо чесно.
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г
