В одну з ночей мене підірвало ... я влаштував кіпеш охоронцям, що якщо вони закриють двері, я їх виб'ю. У мене вже планка впала, кажу - або слідчого сюди в камеру, нехай сидить ... Він: «Слідчому завтра скажемо». Я кажу: «Нехай спуститься в камеру, посидить з зачиненими дверима, треба буде подихати - він скаже, коли відкрити». У ту ніч у нас камера була відкрита, а так - регулярно півгодини-годину закрита, потім виходять - відкривають. А потім, мене просто псих коротнув, я сказав (охоронцям): «закриєте двері - я виб'ю. Стріляти хочете - стріляйте зараз». Мене там часто підривало. Я одного охоронця попросив, згадав номер телефону ... попросив зателефонувати. Він сказав два слова, що ми живі-здорові. Але, це він так - порушуючи свої посдові інструкції. (Росіян) там багато їх. Так вони і не приховували особливо ... Спілкуюся я з одним охоронцем, вартовий стоїть ... «За що, - мовляв, - сидиш? - «Ну, - кажу, - за те, що українець, а ти сам хто? Звідки?»«Я, - каже, - здалеку». Як би на боці «ЛНР» в Луганській області - здалека. «А у тебе, - каже, - дід воював?» «Так, - кажу, воювали. Один загинув, а інший до 74-го ... » «За фашистів?» «Так, - кажу. За червоних фашистів». Приїжджали підрозділи, заїжджають, там казарма була ... Третій поверх підготувати - до нас росіяни приїдуть ... То «ефесбешника» одного чекали, йому кімнату готували, то взагалі росіяни наїхали, для них кабінети готували, все, загальне шикування було, знайомили з новим начальством комендатури.
