Одним з інститутів, який в значній мірі чинив супротив індустріальній деградації майже в кожному місті східної України, є місцевий музей. Краєзнавчі музеї є своєрідним конструктом соціальної реальності для місцевого населення, особливо школярів. Вони можуть бути одним з наріжних каменів освітньої системи і головним інститутом, коли справа доходить до створення місцевої самобутності. Однак, важливо зрозуміти, як ці музеї можуть відображати насильство минулих років і як війна на Донбасі може корелювати з опудалами мамонтів і радянськими героями праці. Чи є щось у музеї, що не є героїчним або естетичним? Чи можуть права людини стати експонатом, який є предметом гордості і джерелом ідентифікації?
Багато місцевих музеїв звільнили кут в одному зі своїх виставкових залів після початку АТО в 2014. Вони надали місце для експонатів, які документують війну з проросійськими сепаратистами. Часто солдати і колишні бійці добровольчих батальйонів передавали експонати для музеїв, що в цілому впливало на тематику виставки та її істотну військову складову. Глядач може побачити на більшості таких виставок залишки від військових снарядів, камуфляжні сітки, невикористане озброєння, військові значки і портрети загиблих солдат. В цілому, куратори копіюють радянську репрезентацію Другої світової війни за допомогою ідеологічної складової історій і персонажів, які представляють собою боротьбу всього суспільства проти загарбника.
Співробітники Східноукраїнського центру громадських ініціатив відвідали музеї в шести містах уздовж лінії зіткнення: в Сєвєродонецьку, Лисичанську, Ізюмі, Покровську, Слов'янську та у Дніпрі. Ми хотіли проаналізувати як вони відображають тему захисту прав людини у своїх експозиціях.
Працівники музеїв та куратори розповіли, що експозиції, пов'язані з АТО, не так популярні. Люди вже втомилися від теми війни. Можливо, це пов'язано з тим, що відвідувачі хочуть отримати естетичне задоволення від перегляду експонатів і не хочуть думати на тему конфлікту, яка домінує у публічному просторі, медіа та повсякденному житті же 4 роки. Можливо, люди хочуть побачити щось незвичайне, чого вони раніше не знали. Жахи війни їм добре знайомі, і вони максимально намагаються від цього абстрагуватися, щоб жити нормальним життям.
У той же час, працівники музеїв у Дніпрі та Ізюмі відзначили, що люди, які живуть поруч з контактною лінією, відчувають себе забутими і хочуть розповісти світу, що в їхньому регіоні сталося щось безпрецедентне. Вони вважають, що злочини проти людей і їхнього майна вимагають подальшого розслідування та обговорення; дискусії серед людей, які пережили цей конфлікт. Саме тому є сенс розповідати особисті історії людей, провокувати діалог в суспільстві щодо теми війни і захисту прав населення.
Місцеві музеї в більшості випадків є державними установами, які підпорядковані муніципальним або обласним відділам культури. Проте, вони відкриті для співпраці з недержавними суб'єктами, наприклад, ініціативами місцевого громадянського суспільства. Це відіграє дуже важливу роль, особливо коли мова йде про репрезентацію війни на Донбасі. Народ довіряє громадським організаціям, церкві і ініціативам добровольців набагато більше, ніж уряду, парламенту чи навіть засобам масової інформації. Об'єднання з цивільними ініціативами може стати хорошим способом як музеї можуть зміцнити власні позиції у суспільстві, а також партнерські зв'язки.
Національна спілка краєзнавців України, в яку входять багато місцевих музеїв, декларує мету взаємодії з сьогоденням і необхідність співпраці з цивільними ініціативами. Глибокий зв'язок з місцевою громадою, громадськими організаціями, а також з обласними та міськими структурами, роблять місцеві музеї впливовим гравцем в освіті та створенні ідентичності. Порушення прав людини, навпаки, не є типовим суб'єктом краєзнавства. Експозиції в музеях зазвичай є п'єдесталом для досягнень, а не страждань. Людина, особистість, з'являється в музейному просторі після того, як вона досягла певного авторитету у суспільстві завдяки величним вчинкам або смерті в ім'я благородної мети, але не після того, як вона стала жертвою насильницького конфлікту. Життя звичайних людей потрапляє в музейну експозицію лише через сторіччя після їх життя або навіть епохи. Однак, музей позбавляє їх індивідуальності, він актуалізує «екзотичність» цих людей – їх одяг або знаряддя праці стають досить цікавими для майбутніх нащадків через абсолютно різний спосіб життя і мислення.
А що буде якщо розглядати права людини, а не тільки наконечники стріл або знаряддя праці, як артефакт, щоб поліпшити своє життя і розуміння історичних подій? Інструмент, який буде виглядати для наших нащадків як очевидний і примітивний, немов сільськогосподарські інструменти століття назад. Це призведе до появи багатьох цікавих експонатів: боротьби громадян за повернення втраченого ними майна на війні або розповідь про те, як батьки наполягали на правах своїх дітей на освіту, навіть коли вони ховалися від гранат в підвалі.
Співпраця державних і недержавних суб'єктів з краєзнавчими музеями забезпечить хороші передумови для репрезентації порушень прав людини, які відбуваються на війні. Якщо нам вдасться продемонструвати ефект прав людини на прикладі окремих історій, їх цінність та використання стануть настільки ж ясними, як використання артефактів, створених попередніми поколіннями, щоб полегшити власне життя. Настав час зробити права людини експонатом виставки, а також історії людей, які з'являються поруч з героями війни і праці минулих століть, щоб відкрити завісу людської драми 21 століття.
Боснія і Герцоговина. Досвід цієї країни важливий для Україні, оскільки гаряча фаза конфлікту...
«Плакат – це дешево і сердито, а значить – вельми продуктивно у сфері інформаційної війни. ФСБ...
Цього тижня в Києві у переміщеному з окупованого Донецька арт-центрі "Ізоляція" представили...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
